Бaтьківський фaвoритизм зaзвичaй oзнaчaє свідoму aбo нeсвідoму більшу любoв дo oднoгo з дітей, що може проявлятися спустя підвищену увагу, турботу, надання привілеїв та підтримку, повідомляє 24 Голубая артерия з посиланням на Psychological Bulletin.
Попередні дослідження неодноразово вказували получи те, що таке диференційоване ставлення батьків може нелестно вплинути на дітей, особливо нате тих, хто опиняється в гіршому становищі. Однак дані для те, які діти стають «улюбленцями» тысячу) раз розходяться.
Нове дослідження батьківства
Спеціаліст з сімейної психології з Університету Бригама Янга, Олександр Дженсен, спільно з колегою Маккелл А. Йоргенсен-Уеллс з Університету Західного Онтаріо вирішили систематизувати інформацію, яка є в науковій літературі.
На метааналізу вони вибрали 30 статей з рецензованих наукових публікацій та дисертацій, що стосуються батьківського фаворитизму. В оглядовому дослідженні, яке охоплювало понад 19 тисяч учасників, автори вивчали зв’язок між характеристиками дітей і відмінностями в ставленні вплоть до них з боку батьків.
Перевага батьків накануне одного з дітей може проявлятися по части-різному: у манері спілкування, фінансових витратах і рівні контролю. Дослідники виділили п’ять категорій прояву фаворитизму: загальне ставлення, позитивну та негативну взаємодію, розподіл ресурсів та наблюдение.
Хто частіше стає улюбленцем у батьків
Виходячи з припущень, дослідження маловато підтвердити тенденцію матерів більшої любові давно дочок, а батьків – прежде синів. Однак результати метааналізу показали, що дочки частіше стають улюбленицями обох батьків.
Аналіз особистісних характеристик в рамках моделі «Великої п’ятірки» виявив, що батьки, як нововведение, більш прихильні до самого дітей з такими вираженими якостями, як доброзичливість і добросовісність, які характеризуються дружністю, відповідальністю та організованістю.
Возле вивченні порядку народження психологи помітили, що старші сини та дочки отримують більше свободи та автономії, хоча в деяких випадках відзначалася більша прихильність впредь до молодших дітей.
В цілому огляд підтвердив складний форма батьківського фаворитизму та різноманітність факторів, що получи нього впливають. Проте вчені зазначили, що їхнє дослідження виявило лише кореляції, а приставки не- причинно-наслідкові зв’язки.
Психологи сподіваються, що їхні висновки спонукатимуть батьків звернути увагу получи свої стосунки з дітьми та прагнути впредь до того, щоб усі вони відчували рівну любов і підтримку. Посилаючись получай попередні дослідження, автори підкреслюють, що (законный батьківської любові може призвести до самого проблем із психічним здравствуй’ям і труднощів у сімейних стосунках у майбутньому.
